СТРАШНА ЛЮДИНА
...Страшна людина для Лихого, що звільнилась із пітьми!
Струнка, вогниста в неї мова є відображенням весни!
Несе в собі ту насолоду — правдивість, велич, чистоту,
І, неначе нагороду, — розкіш пряну та тривку!
Витає в серці в неї легкість — невідомо як, чому,
І наскрізно пробиває сіру, зимну мілину!
В ній панує мир все знову серед сум'яття та грози!
Не забоїться вже нікого — цвітуть рясні її сади:
Вона навчилась не здаватись,
Підніматись раз-у-раз,
Вона навчилась покладатись,
Уся в усьому повсякчас, —
На Вічному, правдивій Скелі, що Щасливий, Сильний є,
На Тому, Хто у неба небі, й Земля підніжком його є!
Для кого всі народи світу, неначе крапля із відра,
Хто надає всім томним зорям ще невимовні імена!
...Її мислення чисто-прозоре,
Сильне, як неба блакить,
А погляд широкий, мов море,
Горизонтом відсутнім мани'ть!
Цілеспрямованість, як лазерний промінь,
Гостре розуміння буття,
Справедливість і чесність, мов повінь, —
Ось чим повна вона!
...Для неї всесвіт увесь — святом суцільним,
Танцем сердець — щирим та вільним!
Кожен день, усюди — вона, наче вдома!
І як же приємною для неї є втома!
Як же безперечно славно! — вона звершує усе!! —
Переходить над собою, тоді сміється і росте!!!
...Страшна людина для Лихого, чия любов усе знесе...